Все починалося з Сан Франциско. Думали, що доведеться летіти туди для оформлення документів. Та виявилося, що не треба. Але бажання з’їздити залишилося! Гарні картинки з фільмів, величина і розвинутість, IT, айті і ще раз it … Треба їхати! Чи летіти? А якже Лос Анджелес? Перельоти? А там переїжджати? Але так багато краси по дорозі… А долина? А ще кажуть Сан Дієго дуже гарний, і лишилося до нього всього нічого… Ну, ви вже знаєте чим все закінчилося 🙂
Challenge accepted!
Ми накидали на карту купу цікавих точок, приблизно розпланували дорогу: детальний план “туди”, а назад – залежатиме від того, як ми проїдемося по точках і в якому ми будемо стані.
День 1
В Орегоні все ще є купа місць, вартих відаідати. Кілька – саме у нас по дорозі.
В перший же день ми зробили купу змін до первинного плану: додали одне місце, відняли інше, третє перенесли на дорогу назад.
Перша зупинка: зоопарк Winston wildlife safari. Не віриться, що таке місце може бути в Орегоні – реальні природні умови для Африканських звірів, спека і сухість. Але надзвичайно гарно. А головне – до них буквально можна руками доторкнутися! Їздиш собі по дорозі з відкритим вікном, вони собі ходять поряд. Леви/тигри загороджені. А деяких дрібних звіряток можна навіть годувати з рук!! 4 милі їхати але із задоволенням можна провести там годину, дві, ато і більше. Для старших діток супер, бо Мишку більшості на жаль просто не було видно з авто-крісла. Або якщо є можливість сісти поряд щоб дитину випустити, у мене такої можливості не було. Тоді можна і дати дитині погодувати оленятко з рук.
При в’їзді є ще невеличка частинка зоопарку з маленькими звірятами, де можна погуляти, подивитися зблизька, побігати на дитячому майданчику – в нашому випадку, чудовий варіант шоб Мишко трохи побігав і вигнав енергію в дорозі.
Ми залишилися просто в захваті!
День вийшов дуже насичений, вирішили заупинитися на ночівлю в містечку Grand Pass.
Традиційно, готель (ну це дуже голосно названо, але ночувати можна) ми обрали в дорозі. Містечко має кілька особливостей, які варто відзначити:
- в ньому якийсь культ ведмедів, по всьому місту розкидані їхні фігури в різноманітних костюмах і позах (ми в зоорарку не попачили ведмедиків, а казали, що це їхня фішка, тому певно це якось пов’язано);
- забігаючи на перед, це єдине місто де можна було (і смачно було!), на наш погляд, пити воду з-під крана!
- містечко невеличке, таке враження наче повністю вимирає о 8:00, люди різко кудись щезають, магазини закриваються, ресторани пустішають 🙂
День 2
Почали ми з місця, яке описують як ‘я там не був але кажуть дуже круто’. Хто ті розказні розпускав от тільки не зрозуміло.
Печери. Caves of Oregon. Дуже симпатично. Але якщо ви були в основних печерах в Україні, нічим не здивує. Окрім організації. Ну і дорога туди стрьомна! З обривами і без зв’язку.
А ще, є такі спеціальні сходи – тест, чи зможете ви гуляти по печерах:
В Американських печерах ходить якась зараза, якою хворіють тамтешні летючі миші. Для того, щоб її не розплвсюджувати і захистити дані печери і їх жителів всіх запитують чи були вони в інших печерах останні 10 років, чи носять той самий одяг. У випадку необхідності можуть попросити роздягтися, перевдягтися, залишити речі або обробити себе якоюсь хімією. Кажуть, таким чином їм єдиним вдалося зберегти печери від зараження.
Якщо хочете потрапити туди з дітьми, спробуйте дзвонити завчасно. З такими малюками як Ванюшка пускають лише на sneak peek, для старших є спеціальна екскурсія але не в той день, коли ми були.
Тим не менше, тут дуже гарна територія, ліс, панорама на гори.
Ще одна традиція – фотографувати знаки на кордоні між штатами, цікаво як кожен штат себе виділяє. До речі, дуже соромно, що між Орегоном і Вашингтоном лише назви, ніякого креативу!
Ну, привіт Каліфорнія!!!
Каліфорнія – штат великий, з різноманітною природою. При в’їзді, поки звичайно ж, як і весь Орегон… Відчути, що ти вже в Каліфорнії можна лише по цінах (це досить дорогий штат, окрім цього тут ще є податок на продажі) і паскудних дорогах (відчутна різниця, цього ми зовсім не очікували, багато неякісних ремонтних латок, дорога часто нерівна і дуже вузька в цьому місці).
Практично одразу ми заїхали в національний парк – Redwoods. Це неймовірне видовище!!! Це досить масштабний ліс з якимись особливо старими і особливо велетенськими різновидами сосен. Жодне фото чи відео не здатне передати цього! Дерева таі великі, такіііі велиииикі, шию звертаєш… Тут, серед зарослів є спецальний парк, де можна більше про нього дізнатися і погуляти серед могутніх дерев. Ми ж проїжджали вже ввечері (для працівників США 5 – це вже вечір) тому в цивілізовану частину не потрапили. Зате… зате… та, самі подивіться!
Klamath Tour Thru Tree. Це одне з трьох в світі таких дерев… через яке може проїхати машина. При чому, воно досі живе. До речі, працівника на в’їзді таки вже не було. Була табличка “ми вам довіряємо, киньте гроші за вхід в коробочку самі”. Ми й кинули 🙂 Думаю, це дерево має надати уявлення про весь ліс!
Періодично заїжджаєш в густий туман – це просто волога від океану гуляє дорогою…
День 3
Переночували в маленькому містечку, яке ми обоє не могли правильно виговорити (моя теорія була Евріка, Мішаніна – Юріка, місцеві нас просвітили… Eureca – ЄурІка)… День видався холодний і дощовий тому погуляти гарно не було можливості. Хоча пишуть, що це дуже миле туристичне місто з гарною набережною і маяком.
Я до чого… Тут одне місце заслуговує особливої уваги.
Дитячий музей науки – по суті шикарна ігрова зона для діток з науковою тематикою: ілюстрація електрики, логічні ігри з водою, супермаркет, мега конструктор, лабіринти ітд… В подорожах з дітьми – дуже рекомендую.
На виїзді з міста починається дуже особлива дорога. Можна звичайно ж поїхати швидкісною трасою, але кожен, хто побував на трасі №1 скаже, що це обов’язковий пункт поїздки по Каліфорнії. Дорога має номер 1, так як вона найзахідніша, проходить вздовж узбережжя. Вона досить важка для водія: постійні повороти, вузька дорога, обриви, серпантини тощо. Дорога відбирає зайвих кілька днів у порівнянні з центральними трасами, але воно того варте!
Зупинитися попоїсти тут не так просто. Зв’язок з’являється дуже рідко, цивілізація ще рідше. Але нам пощастило натрапити на цікаве місце: свіжа їжа, хоч і дуже американська (бургери, сендвічі, смажена картопля, хот доги, такос, лимонад і пиво…), є де побігати, гарна територія і дуже несподівано – величезна машина 🙂
З Мишком в дорозі головний мінус – він сумує за дітками… Добре, що іноді попадаються такі милі дітки, які будуть з ним гратися.
Так ми доїхали до найкрутішого куртного регіона в Каліфорнії – Napa Valley.
99% панорами – винні поля. Усе дуже гарно і дорого. Їдеш і кайфуєш. В готелі (дешеивх готелів тут просто фіичнно немає) навіть басейн з місцевою мінеральною водою, повітря пахне відпочинком… Мішаня сказав: “Ми б тут залишилися, тільки хто б нам це оплатив?!”
Дороги вузькі, жодних поліцейських, в ресторанах усі п’ють і ніхто не ходить пішки, швидкісний режим ніхто не зберігає, ввечері нічого не освітлюється. Висновки робіть самі.
Тут правда якась неймовірна атмосфера, якийсь мікс свіжості Криму, оливових рощ Греції і смаку Італійських ресторанів.
День 4
До речі, про рестрани.
Обід в Долині Напа. Чим нас радує Каліфорнія, так це їжею!
Ця бурата з запеченим часничком і гінками буде мені снитися 🙂
Прийшовши в людний ресторан, в повній мірі усвідомлюєш кількість грошей в Каліфорнії. Машини лише лакшері, люди гарно вдягнуті, ціни очікувані, айфони, пафос пафос пафос. І відчутна ‘не дуже’ приязність до дітей. Все таки курорт для багатих жителів Сан Франциско, це видно одразу. Трохи культурний шок у мене після скромного і добродушного Орегона.
Мішаня, побачивши мою важку падаючу челюсть тихо прокоментував: ‘Спокійно. Це все фейк. Це все фейк”.
Машини в Каліфорнії це окрема тема: багато Tesla, жодних пікапів, багато дорогих машин, багато ретро машин з водіями значно молодшими у порівнянні з водіями таких же машин в Орегоні. До речі, середня швидкість машин в Каліфорнії (ліміти однакові) – на 10-20 миль вища. Закон, ага… хахаха.
Відчувається, як під’їжджаємо до Сан Франциско…
go go family 