Навіть не віриться, що відколи ми повернулися з США це наша перша мандрівка. 8 місяців! І як же швидко мозок починає заповнювати страх. Здається, нещодавно ми возили новонароджену дитину на пляж і літали через океан вчотирьох, а зараз сумніваємося чи робити зайву пересадку, чи витримаємо на день менше в одному місці, чи зможемо не взяти ще три сумки речей на всі випадки життя 🙂
Як колись, перед першою Мишковою поїздкою за кордон, обдумую кожнен крок і шукаю баланс між авантюрністю і страхом, економією і комфортом.
Маршрут виглядатиме так: Київ – Вінниця – Кишинів – Барселона – Нідерланди (приліт в Ендховен, житло під Гаагою, виліт з Амстердама) – Київ.
Перше очевидне питання: “Що ми забули в Молдові?” Дешеві авіа квитки в Барселону :)) З Кишиніва є цікавий вибір недорогих перельотів в Європейські міста, а до аеропорта від Вінниці всього 300км… 300км це як до Києва, що цілком звично для нас. Єдине питання, це кордон і скільки він може зайняти часу. Хотілося перевірити, адже такий варіант відправлення має хороший потенціал.
Ну, в дорогу.
Кишинів: 8 квітня 2017
300 кілометрів. 300 кілометрів звучить не страшно. Але в реальності це не просто 300 кілометрів. Додати ще 50км щоб об’їхати переправу через Ямпіль (ми поїхали через Могилів-Подільський), до якого практично відсутня дорога. І навіть об’їжджаючи будуть відрізки, які теж без хорошої лайки проїхати важко. І після кордону легше не стає, а навіть гірше! Але! Якщо взяти маршрут через Сороку… то Вас чекатиме абсолютний шок від ідеальної дороги останні 160км до Кишиніву.
Останній пункт, проілюструю: https://goo.gl/photos/ErpS2qUxWnLUkpCj8 (ВІДЕО)
Цю дорогу нещодавно подарували Молдові США… це звичайно чудово, але у мене залишилося враження, що вона тут реально не потрібна. Людей і машин дуже мало! Ресторан з хорошими відгуками по дорозі – це типу “дуже хороше вино, рекомендую”. Кругом одні сади і поля.
У нас було кілька переваг: мінівен, в якомі усі комфортно розклалися; і швидке проходження кордону (черга 10 машин, а з малою дитиною її можна і скоротити). На диво, діти поводили себе суттєво краще, ніж я очікувала: Ванюшка більшу частину дороги спав, ми робили зупинки коли витягали його з автолюльки, з Мишком достатньо було співати і багато ромовляти.
Але… все це в комплексі перетворилу 300 кілометрів до аеропорту в більш ніж 5 годин в дорозі!
Ще один пункт – Кишинів. Ми не були впевнені щодо часу, який нам буде необхідний для проходження кордону, тому ми вирішили виділити кілька годин на всяк випадок і у разі вільного часу – погуляти по місту перед вильотом. І все б добре, якби було де гуляти :)))
Ми залишили сумки на центральному залізничному вокзалі і пішли гуляти. Перший шок – кількість людей. В столиці так тихо! Так безлюдно! Таке враження, що ми потрапили в українську переферію сірих і бідних 90их. Прямо на центральних вулицях продають старі домашні речі (від одягу до декору), будинки, на даху яких уже дерева ростуть… сум сум сум. Тут старі хатинки живуть стіна до стіни з новенькими висотками і дорогими приватними будинками. Є кілька нових торгових центрів але загалом місто дуже стомлене і якесь бездушне.
Тим не менш, Tripadviser тут теж працює :)) і ми таки поїли в місті. Ресторан нам нагадав хорошу радянську їжу, все знайоме і смачне. Ми легко забували в якій країні знаходимося і якою мовою потрібно розмовляти, кілька разів зверталися до офіціанта українською :))) Відверто кажучи, в місті чули лише російську.
Кишинів та й Кишинів. Забуду і навіть не згадаю. А от аеропорт дуже зручний: в 15и хвилинах від міста, невеличкий, людей мало, хороший дитячий майданчик.
А на нас чекає вечірній літак в Барселону. Нарешті!
go go family 