Основний переліт пройшов відносно добре: Ванюшка частково був зі мною в слінгу, трохи грався і другу половину польоту повністю спав, чим мене неабияк порадував. Мишко поспав пів годинки спочатку… і все. Мішані треба було поспати бо йому ще нас везти в Іспанії, тому Мишко був зі мною. Я відверто боялася, що буде погром. Світло вимкнули, весь літак спав. Ми трішки подивилися мультики тихенько, гралися пластиліном, переліпили всі можливі наліпки, я згадувала віршики, читали книжечки… Робити це все відносно тихенько було найважчим, цей переліт потребував від мене максимальної уваги, концентрації і терпіння кожної секунди! Але ми справилися! Без цікавих моментів не обійшлося… Апогей перельоту: жіночка з сусіднього місця запропонувала накачати Мишка чимось… Щоб він був тихішим і спокійнішим… При тому, що він показував клас по спокійності, по наших мірках!
Ну, ми ж не могли ПРОСТО повернутися додому. Так як квитки у нас були лише до Мадрида, а літо закінчується без нас на морі, то було вирішено затриматися тут ще трішки.
В Мадрид ми прилетіли зранку, орендували автівку і вирушили в Торрев’єху, що на узбережжі біля Аліканте.
go go family 